Мій рідний край

Історія виникнення села Кам'янка

На правому березі р.Сіверський Донець, по долині якої пртікає притока р.Кам'янка, розташувалося село Кам'янка, що в минулому довгий час називалося Стратилатівка. Місцевість булачистим полем, подекуди були лісові угіддя. З давніх-давен тут в основному перебуваликочові племена гунів, скіфів, половців. Учений-археолог В.Городцов, проводячи розкопки у 1901 р. на території між Ізюмом та Слов'янськом, знайшов сліди багатьох культур, від кам'яного періоду до татарської навали. Кургани, кам'яні баби, наявність спецефічних для пізніх кочевників поховань дозволили йому зробити висновок, що на давній території в ХІ-ХІІ ст. жили половці.

До аналогічних висновків дійшов і професор Сібільов, який проводив розкопки в 20-30р.р. ХХст. За припущенням вчених, багатотисячна кінна дружина князя Ігора йшла долиною р.Кам'янка в похід на половців.

Саме в цій місцевості появились і перші поселення в період заселення Дикого поля. Як відомо, таку назву край одержав тому, що був повністю розорений нашестями монголо-татар, тобто вилюднів. Російська дежава протистояла нападам орд. У 1680 р. була збудована фортеця Ізюм і ряд сторожових постів, що вели нагляд за почвою кримських татар. Теперішня назва байраку Сторжево, що біля с.Кам'янка, імовірно отримана від назви розташованого там колись сторожевого поста, від якого пішли й перші поселенці.

Відомі люди в долі села Кам'янка

Село Кам'янка, яке розташувалось неподалік від Ізюма, навпіл розділяє автотраса на Ростов. А так зовні воно схоже на десятки інших сіл Ізюмського району. Проте є тут і те, що відрізняє Кам'янку від них. Це пам'ятна стела у центрі села з написом, що тут жили люди, чия доля пов'язана з Царськосільським ліцеєм, декабристами, поетом Пушкіним, становленням в імперії тих далеких часів споживчого товариства. Тут на хуторі Вікнено поховано декабриста А.Є.Розена та його дружину Анну Василівну, уроджену Малиновську. Все це органічно вписано в історію Ізюмщини.

Глибоке дослідження долі відомих людей тих далеких часів: Самборських, Вольховських, Малиновських, Розенів — свого часу провела журналістка І.І.Бондаренко, яка захистила за цими матеріалами дисертацію.

Тому ми повинні пам'ятати своє минул, щоб будувати майбутнє.

У сільській бібліотеці стараннями бібліотекаря І.П.Панюхно зібрано меблі, речі, фотографії далеких часів, які належали сучасникам подій тієї епохи.