Сторінка психолога

Рекомендації для батьків, як допомогти дитині самовизначитися

1. Враховуйте індивідуальні особливості, інтереси та потреби вашої дитини.

2. Не реалізовуйте свої мрії, плани, які ви не змогли втілити в життя.

3. Надавайте підліткам можливість працювати у таких сферах діяльності, де вони можуть проявити себе з найкращого боку,

реалізувати власний потенціал.

4. Стимулюйте процес становлення практичних умінь та навичок, які потрібні для удосконалення професійних здібностей ваших

дітей.

5. З метою допомоги при професійному визначенні користуйтеся наступним алгоритмом дій:

1)    ознайомтеся з інформацією про світ професій і визначте сферу діяльності, яка цікавить;

2)    складіть перелік інтересів, нахилів, здібностей своєї дитини;

3)    з’ясуйте стан здоров’я своєї дитини, визначте, чи немає протипоказань щодо обраної професії;

4)    знайдіть можливість познайомитися з представниками обраної професії, дізнатися, в якому навчальному закладі можна

здобути відповідну кваліфікацію;

5)    з’ясуйте, чи користується професія попитом на ринку праці

Основні кроки вибору професії

1. Складіть список професій, які вам подобаються та підходять.

2. Складіть список своїх вимог до свого професійного майбутнього.

3. Визначте важливість кожної вимоги.

4. Оцініть відповідність вимог професій до Ваших особистісних якостей.

5. Проаналізуйте, яка професія більше за інші підходить саме Вам.

6. Оцініть свій вибір з батьками, викладачами, друзями, фахівцями.

7. Визначте практичні кроки до успіху.

 

Першокласник: безболісна адаптація. Заохочення та покарання –виховуємо без насильства

1) Адаптація –пристосування дитини до умов та вимог нового середовища.

Шкільна дезадаптація — це втрата дитиною на­вчальної мотивації, конфліктність у спілкуванні з учителем й однолітками, схильність до пору­шень у поведінці, низька самооцінка, домінуван­ня негативного емоційного напруження. Перша причина шкільної дезадаптації пов'язана з ха­рактером сімейного виховання, друга — з труд­нощами у навчанні та поведінці.

Дезадаптація — як невміння дітей увійти в темп шкільного життя. Ці учні, як правило, соматично ослаблені, часто хворіють, втомлюються, невитримані, переважає пригнічений настрій. Вони пасують перед труднощами, значно недооцінюють свої можливості.  Проблема шкільної дезадап­тації може проявлятися в різних формах, мати різні причи­ни, наслідки і локус скарг.

2 Фізіологічна адаптація.

— Процес фізіологічної адаптації дитини до школи можна розділити на кілька етапів. Як проходить цей процес, які зміни в організмі дитини наявні в ході адаптації до школи, протягом багатьох років вивчали спеціалісти в галузі медицини.

Перший етап          

2—3 тижні   

орієнтовний, коли у відповідь на весь комплекс нових впливів бурхливо реагують усі системи організму ("фізіологічна буря")

Другий етап

1—2 місяці   

помітне нестійке пристосування, коли організм шукає і знаходить певні оптимальні варіанти реакцій на ці впливи

Третій етап  

до 3~6 місяців          

період відносно стійкого пристосування, коли організм знаходить найбільш оптимальні варіанти реагування на навантаження

3) Що ж відбувається в організмі дитини в перші дні навчання ?

•  Нестійка працездатність;

• дуже високий рівень напруження серцево-судинної системи;

•  низькі показники координації різних систем організму між собою;

•  зміни функціонального стану центральної нервової системи;

•  різке зниження навчальної активності;

•  зниження працездатності:

•  до кінця першої чверті маса тіла зменшується у 60 % дітей;

•  скарги на втому, головний біль, сонливість., погіршення апетиту, поганий сон;

•  розгальмованість рухова або в'ялість, втома,

•  розлади шлунково-кишкового тракту;

•  підвищення артеріального тиску.

4) Проведення анкетування з батьками, додатково виявити причини дезадаптації.

 

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дітей, розуміння їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але не дивлячись на це, можна дати деякі рекомендації з полегшення процесу адаптації дітей до школи:

повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина - єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.

Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.

Не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.

Не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.

В якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

Намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато - лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.

- Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями - це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що достатньо ефективно, якщо дитина звикла реагувати на ввічливі прохання батьків. І лише тоді, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що покарання повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти за що її покарали. Батьки самі вибирають міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне покарання - тяжка за своїми наслідками каральна міра. Пам'ятайте:

  • Покарання - це моральний замах на здоров'я: фізичне і психічне.
  •  Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.
  • Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.
  • Покараний - значить вибачений. Інцидент вичерпано - сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!
  • Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
  • Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.
  • Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного.
  • Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитись вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

Комусь може здатися, що психологом бути легко: прочитав декiлька тематичних книжок, дав пораду друговi- все, практично професiонал. А хтось вважає, що коли ти вже пiшов до психолога- то все погано: значить, визнав, що психiчно нездоровий. Тому боятися такого спецiалiста як вогню. Iншi ж, навпаки, iз задоволенням йдуть на прийом до психолога, очiкуючи, що той видасть їм «чарiвну пiгулку» i швидко вирiшить за них усi проблеми. Хто ж насправдi цей «психолог»?

Корiнь «ПСИХО»

Психiатр- це спецiалiст у галузi дiагностики та лIкуваннi психiчних розладiв (захворювань). Вiн використовує переважно медикаментознi методи лiкування, а також рiзнi види психотерапiї. Психiатр має справу з психiчно нездоровими людьми, що мають серйознi вiдхилення у психицi.

Психолог- це спецiалiст, що отримав психологiчну освiту. Психологiчна – це не медична освiта, i тому психолог (на вiдмiну вiд психiатра) не має права виписувати лiки. Психолог володiє такими основними методами, як консультацiї психiчно здорових людей (на таких консультацiях вiн може дати рекомендацiї), тренiнги (саме на них i дорослi, i дiти оволодiвають певними навичками, вчаться розумiти причини проблем i складних ситуацiй та знаходити iз них вихiд). Гарний психолог нiколи не утримуватиме клiєнта пiд своїм впливом, а навпаки- допоможе йому стати повноцiнною особистiстю, що здатна самостiйно приймати рiшення i йти своїм шляхом. Бо це i є головна мета психологiчного консультування.

Психотерапевт- це спецiалicт (лiкар або психолог), що частiше за все надає допомогу нефармакологiчними методами. Простiше кажучи, психотерапевт -це людина, що оволодiла одним iз методiв психотерапiї. Вiн використовує певнi психотехнiки, аби допомогти клiєнту вирiшити проблему. До психотерапевтiв йдуть переважно люди певного складу мислення, якi хочуть пiзнати себе, розiбратися у своєму пiдсвiдомому i на цьому будувати своє життя. Психотерапевтична робота зазвичай достатньо тривала. Найбiльш поширенi напрямки психотерапiї- психоаналiз, ерiксонiвський гiпноз, NLP, трансперональна психотерапiя, тiлесно орiєнтована психотерапiя, психодрама, арт-терапiя (пiсочна терапiя, казкотерапiя, музикотерапiя…). Психотерапевти працюють як iз психiчно здоровими людьми, так i з людьми в «пограничних станах», тобто на межi здоров′я та захворювання (неврози, депресiї…).

Психолог+Батьки= результат

Спочатку психолог проводить дослiдження, щоб визначити, в чому суть проблеми, якi стосунки у сiм′ї або в дитячому колективi викликають конфлiкт: чия поведiнка негативно впливає на мiкроклiмат, хто найбiльше потерпає вiд таких стосункiв, де саме вiдбувається збiй. А вже потiм починає роботу над помилками.

Психолог вчить батькiв, дiтей та педагогiв розумiти один одного. Але все це не за один раз, звичайно: уявлення про «швидкi» змiни помилковi. Помiркуйте самi: загальновизнано, що часто вiдхилення у повединцi є наслiдком проблем її батькiв. Отже просто неоюхiдно залучати батькiв до роботи!

Коли ж треба звернутись по допомогу до спецiалiста? Насправдi це вирiшуєте ви самi. Але якщо ви вiдчуваєте, що ви не в силах впоратися зi змiнами у поведiнцi вашої дитини, тодi самечас кликати на допомогу професiонала.

Отже, не варто боятися , «що скажуть люди», коли вiдчуваєте, що вам i вашiй дитинi не завадила б допомога психолога. Адже хороший спецiалiст зможе вказати вам на проблему, вирiшити, а то й уникнути її, а найголовнiше, допоможе вам виростити дитину щасливою i впевненою у собi.

 


 

Шановні батьки!
Середній вік наркоспоживачів 15 років. Саме в цьому віці більшість підлітків пробують наркотики вперше. Комусь не сподобається, хтось просто нічого не зрозуміє, а когось чекає важкий, довгий і болісний шлях наркозалежності, який може закінчитися або перемогою, або смертю. Коли потрібно починати бити тривогу батькам? За якими ознаками можна пройняти, що підліток почав споживати наркотики? І що робити, якщо підозри справдяться?

Один з помітних, яскравих ознак того, що підліток, можливо, почав споживати наркотики - часта необгрунтована зміна настрою. Зараз він може бути в стані ейфорії, а через деякий час у нього справжнісінька депресія, озлобленість. Такий стан називається емоційною нестабільністю. Ці перепади можуть спостерігатися протягом дня і навіть протягом години. Все дуже індивідуально. До ознак можна віднести раптову замкнутість, коли підліток різко йде в себе і починає спілкуватися з певним колом людей. Найбільш яскраво це помітно, якщо до недавнього часу підліток був відкритим і товариським, і раптом закрився від усіх.

Батьків має насторожити той факт, що раптом їх дитина втратила інтерес до захоплень, які раніше були мало не сенсом його життя. Наприклад, він довгий час старанно і з явним задоволенням збирав моделі машин або грав на гітарі, і раптом йому вже це не подобається, він охолов. Так само може з'явитися неохайність, незібраність, забудькуватість. Звичайно, батьки не повинні всі ці перераховані ознаки відразу ж звалювати на прийом наркотиків і швидше вести дитину до психолога або нарколога. Пам'ятайте, що підлітковий період - сам по собі має на увазі деякі зміни в способі життя і мислення підлітка. Потрібно на все дивитися комплексно.

Чи варто для підстраховки перевіряти телефон підлітка, читати його особисті щоденники і так далі?

Зрозумійте, подібні спроби дізнатися правду - це посягання на особисте життя. Так, батьки прагнуть уберегти своє дитя від всіх існуючих небезпек, але подібні методи не приведуть ні до якого результату. Немає ніякої різниці, будуть батьки ритися в особистих речах підлітка, чи ні. Якщо він воліє якесь поведінку або дію, він буде його дотримуватися. Незалежно від того, чи будуть батьки споруджувати перешкоди на його шляху, чи ні.

В ідеалі між батьками і шкільним персоналом (вчителі, шкільний психолог) дитини обов'язково має бути тісна взаємодія. За фактом же, багато батьків взагалі не мають контакту з викладачами і навпаки.
Підліток повинен знати про те, що мама або тато дзвонять раз на тиждень класному керівнику і обговорюють його життя.
Тільки так. Все має бути узгоджено з підлітком. Ми взагалі повинні пам'ятати про те, що з 14 років будь-який підліток - це доросла людина, яка несе відповідальність за свої вчинки. Незважаючи на те, що до 18 років дитина ще залежить від батьків, право на особисте життя у нього залізне, як і у будь-якого іншого людини. Тому завжди треба розповідати йому про те, що ви тримаєте контакт з його викладачами. Але не для того щоб контролювати, а для того щоб бути в курсі і якщо треба, чимось десь допомогти. Не треба будувати паркани і споруджувати стіни навколо дитини. Треба будувати мости, щоб зуміти в разі чого підтримати його.

Перш за все, через спільне проведення часу. Потрібно намагатися разом з дитиною проводити різні свята, ті ж вихідні, можете просто пообідати ним, врешті-решт, якщо є така можливість. Дуже добре, якщо ви будете присутні на дружніх вечірках дитини, але подібний дозвіл треба заслужити. Дитина повинна бути впевнений, що вам дійсно цікаво і ви все це робите не з бажання взяти під контроль його особистий простір.

Батьки повинні вміти застосовувати техніку експромту. Ось ви дивитеся фільм, наприклад. Або сидите обидва в інтернеті. Візьміть і знайдіть як би випадково якийсь ролик про наркотики. Покажіть підлітку, обговоріть і подивіться на реакцію. Обов'язково задавайте питання, висловлюйте свою думку. Як показує практика, підлітки набагато більш охоче обговорюють спірні теми на прикладі когось, але не їх самих. І пам'ятайте, ніякого тиску, підвищення голосу, наказового способу.

Починати профілактичні бесіди на тему наркомнії потрібно тоді, коли у дитини з'являються обширні соціальні контакти, коли він часто перебуває поза домом, без батьків. Коли у нього з'являються специфічні інтереси, як наприклад: дискотеки, походи в кіно, побачення. Всі батьки відчувають цей період. У цей момент треба розповісти дитині в якомога більш доступній формі про те, що в суспільстві існує така проблема, як наркоманія. І він повинен знати про неї якомога більше, щоб самому вберегтися. Дуже важливо, щоб підліток був упевнений, що батьки будуть на боці дитини в будь-якому, випадку. Щоб не відбулося.
Що робити якщо щось пішло не так і дорослий дізнався про те, що підліток вживає наркотики?

Не намагатися за один день зробити все те, що потрібно було зробити протягом останніх років. Адже батьки, дізнавшись про те, що дитина почала приймати наркотики, відразу ж звинувачують себе і намагаються терміново зміцнити зв'язок, виховати його, вони буквально впихають йому свою любов, терміново забороняють спілкуватися з друзями, насильно ведуть до психолога. Батьки, не втрачайте самовладання! Завжди є вихід з положення. Перш за все, поговоріть з дитиною, як з дорослим. Розкажіть йому про свої почуття. Без криків, без сліз або погроз. Якщо дитина не хоче розмовляти з вами, запропонуйте йому обговорити цю проблему з кимось, кому він довіряє більше або з людиною з нейтральною позицією (психолог, консультанти з “телефону довіри”). І пам'ятайте, єдиний спосіб, яким ви зможете захистити дитину від наркотиків - зробити все можливе, щоб він вам довіряв і в разі виникнення труднощів, незрозумілих або небезпечних ситуації, - біг до вас радитися, стрімголов.
 
 

До уваги батьків та вчителів

Суїцид – це навмисне самопошкодження зі смертельним фіналом, це є виключно людський акт, який зустрічається в усіх культурах.

 Передумовами  до самогубства підлітків виступають:

 • невміння підлітка розуміти та проявляти свої почуття, пояснювати свої переживання;

• особливість відчуття свого місця у світі: з одного боку – вже не дитина (переживає дорослі бажання), а з іншого –   індивід, який  залежить від сім’ї (яка, в свою чергу,  стає менш значимою, ніж однолітки);

• нестійкість самооцінки, неадекватне уявлення про власну компетентність;

• максималізм у оцінюванні себе та інших, нездатність прогнозувати наслідки своїх дій.

 Шляхи профілактики:

 • вживайте заходи, які могли б упорядкувати життя дитини, організуйте життя в сім’ї так, щоб воно стало більш передбаченим, менш напруженим;

• любіть його зі всією доступною вам силою, підтвердіть свою любов, але уникайте істеричних форм її прояву;

• поліпшення розуміння в сім’ях (з’ясування особливостей ставлення батьків до підлітка, виховних впливів, які застосовуються в родині, а також аналіз сімейної ситуації очима самого підлітка, ступінь комфорту в родині;

• формування у дитини життєвих цінностей та цінності власного життя.

  Шляхи розв’язання:

 • не залишати дитину з вантажем недомовленого;

• проявляйте до дитини любов та підтримку, виховуйте дитину в атмосфері любові, турботи та розуміння;

• спрямовуйте думки дитини в конструктивне русло (потрібно допомогти дитині побачити яскравіші, позитивні моменти життя ,запропонувати дитині  нове заняття, поїздку);

• звільніть від депресії (можна запропонувати допомогти іншим);

• зарядіть дитину почуттям внутрішньої гідності, відчуттям не самотності, захищеності взаєморозуміння);

• учіть дитину релаксації (розслабленню);

• не демонстративно, але з явними проявами задоволення для себе – зробіть дитині подарунок, влаштуйте свято;

• перегляньте свої відносини з дитиною, більше їй довіряйте, сприймайте її як самостійну дорослу особу з її індивідуальним світоглядом;
не принижуйте гідності дитини;

• не проявляйте байдужість до проблем дитини, намагайтесь її зрозуміти та допомогти у вирішенні проблеми;

• розповідайте дитині, що безвихідних ситуацій не буває!

 

 

Це потрібно знати всім!

Як не стати жертвою торгівлі людьми

Дана пам’ятка розповідає про небезпечне кримінальне явище — торгівлю людьми. Це надзвичайно тяжкий злочин. Ми сподіваємося , що широке інформування громадськості допоможе значно зменшити число жертв торгівлі людьми в нашій країні.

Посібник дає відповіді на основні питання , що мають відношення до торгівлі людьми.

Що таке торгівля людьми ?

Торгівля людьми (траффікінг) — серйозна соціальна проблема , що представляє небезпеку для фундаментальних прав людини: на життя , на свободу пересування , на те , щоб не зазнавати тортур . В умовах зростаючої глобалізації траффікінг став загальної проблемою . Торгівля людьми характерна для всіх країн — і економічно розвинених , і держав , що переживають перехідний політичний і економічний період , постраждалих від воєн і локальних конфліктів.
Незважаючи на те , що більшість країн стверджує , що свободи і права людини на їх території повністю захищені , рабство як явище існує і в XXI столітті. Мільйони людей насильно втягнуті у заняття проституцією , побутове рабство , жебрацтво та інші види експлуатації. Люди піддаються експлуатації як всередині окремо взятої країни (внутрішня торгівля людьми — нелегальне працевлаштування у своїй країні буває не менш небезпечним , ніж за кордоном) , так і в інших країнах (транснаціональний траффікінг) .
За даними Організації Об’єднаних Націй , жертвами торгівлі людьми щорічно стають 700 тисяч жінок , дітей і чоловіків. Торгівля людьми має характер організованої транснаціональної злочинності і за своєю прибутковістю не поступається наркоторгівлі і збуту зброї. Річний прибуток від торгівлі людьми становить близько 60 -ти мільярдів доларів США .
Торгівля людьми є сучасною формою рабства , жертви її часто піддаються таким жорстоким і тривалим фізичним і психічним мукам , що їх повна реабілітація стає скрутною.

 Цілями торгівлі людьми є:

  •  залучення жертв в заняття проституцією , сексуальна експлуатація;

  •  використання рабської праці — залучення до примусових робіт або надання різних послуг;

  •  вилучення органів і тканин для трансплантації ;

  •  незаконне усиновлення (удочеріння) .

Для прийняття ефективних заходів щодо попередження торгівлі людьми необхідний всеосяжний міжнародний підхід . 12 грудня 2000 року в Палермо був підписаний доповнюючий Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності протокол про попередження і припинення торгівлі людьми , особливо жінками і дітьми , і покарання за неї .  У 3-й статті цього документа визначається поняття торгівлі людьми:
а ) термін «торгівля людьми» означає здійснювані з метою експлуатації вербування , перевезення, передачу , приховування або одержання людей шляхом загрози силою або інших форм примусу , викрадення, шахрайства , обману, зловживання владою або уразливістю положення , або шляхом підкупу , у вигляді платежів або вигод , для отримання згоди особи , яка контролює іншу особу . Експлуатація може набувати форму проституції , інші форми сексуальної експлуатації , форму примусової праці , рабства або звичаїв , подібних з рабством , підневільного стану або вилучення органів ;
б) згоду жертви торгівлі людьми на заплановану експлуатацію не береться до уваги , якщо було використано будь-який з засобів впливу , зазначених вище;
в) вербування, перевезення , передача , приховування або отримання дитини з метою експлуатації вважаються торгівлею людьми навіть у тому випадку , якщо вони не пов’язані із застосуванням будь-якого з вищевказаних засобів впливу ;
г) дитиною вважається будь-яка особа , яка не досягла 18 -річного віку.

Хто найчастіше стають жертвами торгівлі людьми ?

Жертвою торгівлі людьми можуть виявитися всі люди , незалежно від статі , віку , національності і релігійних переконань. В основному , жертвами торгівлі людьми стають люди з низьким рівнем життя. Іншим важливим фактором ризику є юний вік.

Чому стають жертвами торгівлі людьми?

Перелічимо основні фактори:

  •  Фінансове становище осіб , які втратили основне місце роботи і не мають джерел доходів , відсутність професії , безробіття і , як наслідок , бідність підвищують ризик стати жертвою торгівлі людьми.

  •  Дослідження показують , що число працюючих жінок менше числа працевлаштованих чоловіків. Залишившись без засобів до існування , молоді жінки легко стають жертвами торгівлі людьми.

  •  Занепад вдач у суспільстві . Неповнолітніх все частіше використовують як сексуальних об’єктів в рекламі , фільмах і музичних відеокліпах. Це призводить до того , що сексуальні відносини з особами значно молодших за віком починають вважатися нормальним явищем. як наслідок , зростає попит на проституцію дітей та неповнолітніх , порнографічну продукцію за їх участю.

  •  Наркозалежність , алкоголізм і ігроманія . Наркомани , алкоголіки та азартні гравці легко стають жертвами торгівлі людьми , так як на них легко впливати.

  •  Суперечності між бажаннями молоді та її реальними можливостями споживання. Афішування в ЗМІ , рекламі й фільмах розкішного способу життя молоді , недосяжного для молодих людей на практиці , призводить до того , що вони намагаються добути гроші або престижні речі любою ціною.

  •  Соціальна ізоляція певних груп . Бездомні , випускники дитячих будинків і діти з неблагополучних сімей відносяться до групи ризику , оскільки не мають необхідних соціальних зв’язків і підтримки. Злочинцям нескладно увійти в довіру до таких дітей і , зловживаючи їми , продати їх у рабство .

  •  Додаткові труднощі , з якими стикається молодь, що живе в селах. Багато хто з тих, хто живуть у сільській місцевості молодих людей не мають можливостей для отримання гідної роботи .

  •  Недостатнє інформування молоді . Юнаки та дівчата часто наївні і налаштовані дуже оптимістично . Багато хто нічого не знають про небезпеки , з якими можуть зіткнутися в чужій країні в разі роботи без відповідного дозволу або договору .

Як злочинці експлуатують своїх жертв і здійснюють контроль над ними?

Основною метою злочинців є отримання надприбутку від експлуатації жертв . Вони прагнуть зберегти свої «вкладення» , а саме — не допускають , щоб жертви чинили опір або тікали. Існують різні механізми збереження контролю над жертвами , які застосовуються окремо або в поєднанні.

  •  Звернення у боргове рабство. Наприклад , від жертви вимагають повернути суму , яка була витрачена на її переміщення , харчування та житло . Замість погашення заборгованості працею , сума «боргу» зростає , а жертва не може позбутися експлуатації , також для контролю над жертвою може використовуватися наявність у неї неповерненого боргу.

  •  Ізоляція та відбір документів . Відбираючи у жертв документи, що підтверджують їх особу , злочинці не дають їм можливості повернутися в країну походження або виїхати в інше місце. Експлуататори також переконують своїх жертв в тому , що самі мають тісні зв’язки з поліцією і що не має сенсу звертатися до неї за допомогою.

  •  Насильство і страх. Для утримання своїх жертв в покірності работорговці гвалтують їх , піддають побоям і катуванням , викликають у них наркозалежність , ізолюють від інших жертв , позбавляють хліба та води , загрожують зганьбити їх перед родичами або видати поліції як нелегалів.

  •  Незаконне перебування в чужій країні , сором і ізоляція — ті механізми , які застосовуються для створення залежності жертв від їх експлуататорів , для змушення їх відмовлятися від звернення за допомогою до правоохоронних органів .

  •  Загрози заподіяти шкоду родичам жертв . Злочинці збирають інформацію про членів сімей жертв і загрожують заподіяти їм шкоду , якщо жертва не підкоряться або спробують втекти.

Як не стати жертвою торгівлі людьми ?

  •  Уникайте спокусливих пропозицій випадкових або знайомих людей про роботу, навчання чи шлюб за кордоном. ні в якому разі не довіряйте нікому свої документи.

  •  Як правило , пропозиції швидкого , легкого і великого заробітку не відповідають дійсності. Треба мислити реально.

  •  Поцікавтеся , чи легальна діяльність фірм, що запрошують вас за кордон і посередників, що співпрацюють з ними на місці ( туристичних , шлюбних , з працевлаштування та з організації навчання) . Знайдіть в інтернеті адресу запрошуючої фірми .

  •  Не беріть гроші в борг у сумнівних , малознайомих приватних осіб. Відразу обумовлюйте умови надання та повернення боргу.

Якщо ви збирається укласти договір про роботу або навчання за кордоном .

  •  Якщо ви збираєтеся працювати або вчитися за кордоном , укладайте договір з організацією в представництві у вашій країні , а не після приїзду в іноземну державу .

  •  Слід пам’ятати , що , звертаючись у фірму або агентство, що надає можливості навчання , працевлаштування , необхідно переконатися , що дана організація має ліцензію на відповідний вид діяльності і працює офіційно. Оригінал (а не копія) ліцензії повинен знаходитися на видному місці в офісі.

  •  Подбайте про те , щоб договір був складений на рідній вам мові , щоб мати можливість зрозуміти всі деталі та умови . У ньому обов’язково повинні бути вказані : повна назва фірми , її адреса , телефон , ім’я роботодавця , назва і координати фірми посередника.

  • Необхідно підписати два договори :

  • — З фірмою, яка працевлаштовує ;

  • — З роботодавцем, який зобов’язується прийняти на роботу в іншій країні.

  •  Не підписуйте договір відразу. Візьміть його з собою, перечитайте в спокійній обстановці і покажіть його фахівцям .

  •  Зверніть увагу на те, щоб умови вашої майбутньої роботи (навчання) , місце , час , розмір заробітної плати були чітко сформульовані і позначені. Так само зверніть увагу на умови медичного обслуговування, проживання , харчування.

  •  Якщо умови договору вас не задовольняють, не підписуйте його .

  •  Зверніть увагу на те, щоб договір був підписаний директором чи президентом фірми . Якщо ж договір підписаний виконуючою обов’язки особою, наприклад , заступником директора , віце -президентом або іншою людиною , вимагайте надати вам документи , що підтверджують правомочність підписання договору даними особами , наказ директора або президента , довіреність (з нотаріальним засвідченням та печаткою) .

  •  Зробіть копію підписаного договору (бажано — всіх документів) і залиште її у рідних або близьких.

  •  Працювати в іншій країні можна, тільки маючи трудову візу , не слід погоджуватися на пропозиції про нелегальну підробку, на поїздку по туристичній візі.

  •  Рекомендується зробити копії загальногромадянського паспорта, закордонного паспорта, квитків і зберігати їх окремо від оригіналів . Необхідно залишити родичам повну інформацію про майбутнє місцезнаходження за кордоном, повідомити адресу і телефон фірми , що оформляла виїзд за кордон , а також прізвища та паспортні дані її керівників . Необхідно перед поїздкою придумати слово або фразу, яка означатиме , що ви в небезпеці і потребуєте допомоги . Бувають екстрені ситуації (у разі викрадення, насильницького утримання), коли телефонна розмова проходить під контролем злочинців , і єдина можливість дати знати рідним, що вам потрібна допомога , — вставити кодову фразу. Це повинна бути дуже проста фраза, яка не викличе підозр у злочинців .

  •  Також слід звертати увагу на невідповідність обіцяної заробітної плати (занадто висока) і тієї роботи, яку належить виконувати. Не слід погоджуватися на пропозиції про оплату проїзду, проживання, харчування з можливістю за все розплатитися на місці.

  •  З особливою обережністю слід ставитися до оголошень такого змісту : «Робота для дівчат як офіціанток , танцівниць , стриптизерок і т. д. Професійна підготовка не потрібна . Проїзд, страховка , проживання оплачуються роботодавцем. Висока оплата» , а також до таких оголошеннях , де вказаний тільки номер мобільного телефону і немає телефону та адреси офісу фірми .

  •  Знайдіть і запам’ятайте телефон та адресу консульства України на території приймаючої держави.

Як жертви можуть врятуватись ?

Якщо Ви підозрюєте , що ви самі , хтось із Ваших близьких , знайомих став жертвою торгівлі людьми , негайно повідомте родичам , в компетентні органи (консульство України , посольство України) , зверніться в поліцію !
В основному , жертви торгівлі людьми звільняються з рабського становища в результаті оперативних дій поліції , за допомогою сторонніх , або самостійно організувавши і здійснивши втечу .